Нещодавно 60-річчя святкував голова міської Федерації баскетболу, суддя першої категорії, викладач відділення баскетболу Кам'янець-Подільської ДЮСШ №1 і тренер вищої категорії, нагороджений знаком «Відмінник народної освіти», Кім МІТЕЛЬМАН, який усе своє життя присвятив спорту.
Кім Мойсейович народився 27 лютого 1950 року та вже 40 років працює в ДЮСШ №1 на посаді тренера-викладача відділення баскетболу (з 1970 р.)
Кім Мітельман
За час трудової діяльності завдяки застосуванню сучасних методик навчання та виховання, а також впровадженню інноваційних технологій у педагогіці дитячого спорту старший тренер Кім МІТЕЛЬМАН досяг високих показників у праці. Крім того, Кім Мойсейович постійно робить великий особистий внесок у справу розвитку баскетболу як нашого міста, так і Хмельниччини загалом, докладає максимум особистих зусиль для популяризації здорового способу життя серед шкільної молоді та населення міста.
Саме тому збірна команда юнаків ДЮСШ №1 упродовж багатьох років є учасницею Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги. А вихованці старшого тренера Кіма МІТЕЛЬМАНА у двох вікових категоріях стали чемпіонами Хмельницької області серед школярів і вихованців дитячих та юнацьких спортивних шкіл.
І це не дивно, адже старший тренер-викладач Кім МІТЕЛЬМАН є взірцем педагога для своїх вихованців. Він дисциплінований і високоморальний професіонал, який заслужено користується великою повагою та авторитетом серед педколективу спортивної школи та батьків своїх учнів.
За довгі роки роботи з-під крила Кіма Мойсейовича вийшло чимало відомих спортсменів: заслужений майстер спорту України, чемпіон світу 2003 р., параолімпійський чемпіон 2004 та 2008 рр., чемпіон Європи 2006 р. Віталій ТРУШЕВ; гравець основного складу команди суперліги «Львівська політехніка -Галичина» Микола П0ЛУЛЯК; гравець дублюючого складу цієї ж команди Олександр К0С0ВАН.
Чимало колишніх вихованцім Кіма МІТЕЛЬМАНА також вирішили пов'язати своє життя зі спортом і надали перевагу навчанню на факультеті фізичного виховання К-ПНУ ім.І.Огієнка (Іван ПАВЛОВСЬКИЙ, Сергій ХРУНЬ, Ілля УЛЬЯНОВ, Іван ОЗИМУК, Денис ЄЛЕНЧАК, Ростислав МЕНЧАК, Володимир МУСІЄНК0, Юрій ІВАНОВ) та інших факультетах національного університету (Дмитро АШМЯНЦЕВ, Павло РОЗДОБУТЬКО, Олекса ЖИГУЛЬОВ та ін.).
Кім МІТЕЛЬМАН одружений і має двох синів, які за освітою також педагоги.
Піонерами у цій справі були не будь-хто, а спортсмени-серфінгісти. Саме вони під час одного із затяжних штилів на тихоокеанському узбережжі, який надовго відібрав у них можливість займатися улюбленою справою - катанням на дошці по величезних хвилях і знайшли застосування своїм серф-дошкам. Щоправда, на... асфальті.
До них умільці приладнали невеличкі колеса та почали їздити, навіть не задумуючись над тим, що винайшли новий вид спорту - скейтбординг, який з кожним роком ставав усе популярнішим у більшості країн світу, в тому числі і в Україні.
Є прихильники цього спорту і в Кам'янці-Подільському. Вони, як і їхні однолітки та однодумці із сонячної Каліфорнії, просто обожнюють скейт і стоять на ньому більше часу, ніж на поверхні землі.
Євген Федоришен
То який же він, навколишній світ, з висоти дошки та на швидкості руху на чотирьох поліуретанових колесах? Про все це та багато іншого ми попросили розповісти напередодні Міжнародного дня молоді 18-річного студента II курсу ПДАТУЄвгена ФЕДОРИШИНА, який народився і прожив усе життя в Києві та приїхав до Кам'янця-Подільського для того, щоб більше часу присвятити улюбленому спорту -скейтбордингу.
- На скейті катаюся вже 7 років, - розповідає Женя. - Займатися цим я почав дуже спонтанно та несподівано для самого себе. На дошку мене переконав стати мій друг Діма КУЛАКОВСЬКИЙ (він, до речі, є призером авторитетних змагань скейтбордистів «Red Bull Transformers"). З того часу я і скейт - нерозлучні. Але за ці роки мені так і не вдалося зрозуміти, як звичайний шматок дерева на колесах може приносити стільки радості та щастя людям?! Від катання на скейті відчуваю неймовірний приплив сил та енергії. Відчути цей драйв іншим способом просто неможливо. Такого позитиву навіть Дід Мороз на Новий рік Вам не принесе! Та що там говорити, скейт для мене - це все! Іноді навіть здається, що у скейтбордиста і наркомана дуже багато спільного. Різниця між нами лише в тому, що наркоман не може жити без голки, а я - без дошки.
- Не секрет, що у будь-якому спорті є велика можливість отримати травму. Не є виключенням, мабуть, і скейтбординг?
- Так. Скейтбординг - один із найбільш травматичних видів спорту, адже, рухаючись на дошці з великою швидкістю чи виконуючи небезпечний трюк, Ви не можете притриматися руками за кермо, як у велоспорті, чи зафіксувати ноги, як при катанні на роликах. Усе, на що можна розраховувати, - на власну гнучкість, реакцію та маневреність. За сім років катання я отримав чимало травм: вибивав зуби, розбивав обличчя та голову, набив не одну сотню синців. Але, дякувати Богу, жодного разу не ламав кісток і не потрапляв до лікарні. Секрет у тому, що намагаюся їсти якомога більше молочних продуктів (особливо сиру) та вмію правильно групуватися під час падінь. Іноді перехожі навіть дивуються, як я не розпався на шматочки після невдалого стрибка з великої висоти. Та я на це не зважаю, адже болю вже майже не відчуваю.
- Як до твого небезпечного захоплення ставляться батьки?
- Вони у мене дуже демократичні, тому займатися улюбленою справою не забороняють. Я навіть молодшу сестричку хотів навчити кататися, але потім сам відмовився від цієї ідеї. Не жіноча це справа - синяки набивати.
- Ти коли-небудь ламав свої скейти?
- Так. Приблизно 56 разів.
- Скільки?!
- 56. Ну, може, на один-два більше (!).
- Мабуть, недешеве це задоволення - постійно купувати нову дошку?..
- Так, недешеве. Придатний для їзди скейт у середньому коштує близько 1000 гривень, у той час, як у США його вартість складає 20-30 доларів.
- Можливо, це нескромне питання, але звідки ти береш стільки грошей на дошки?
- їх часто дарує мій друг Діма, в якого є власний спонсор. Інколи купують батьки, деколи доводилося заробляти гроші на різних тимчасових роботах самому, а коли це не вдавалося, то сидів по декілька тижнів без катання. Але то було жахливо!
- А знайти власного спонсора бажання не було?
- Мені вже неодноразово пропонували співпрацю різні спонсори - власники великих спортивних магазинів. Але я їм відмовляв, тому що скейтбординг за гроші - це не скейтбординг. Люди, які погоджуються кататися за валюту, починають жити зовсім іншим життям. Вони відчувають себе найкрутішими хлопцями на всій планеті, починають ходити по нічних клубах, вживати алкоголь, курити, а катанню на дошці натомість майже не приділяють часу, поступово перетворюючись на манекенів, які лише рекламують фірмовий одяг і спортивний інвентар своїх спонсорів. Знаю багатьох таких хлопців (мабуть, єдиний, хто не перетворився на бездушного манекена - це мій друг Діма КУЛАКОВСЬКИЙ) і бути одним із них не хочу. Ці люди назавжди втратили дух, силу та волю до справжнього спорту.
- Ти коли-небудь брав участь у якихось змаганнях зі скейтбордингу?
- Так. У Всеукраїнських змаганнях "Snickers Urbania» увійшов до десятки кращих скейтерів країни, а на інших Всеукраїнських змаганнях «Game of skate» став третім. Але особливої перспективи брати участь у змаганнях не бачу. Класно кататися можна і без цього. А місця на" них все одно купуються. Якщо у тебе немає грошей і зв'язків, ти ніхто, і перемоги тобі ніколи не здобути.
- Як корінний киянин, який професійно займається скейтбордингом, опинився у Кам'янці-Подільському?
- У Ваше прекрасне місто я приїхав декілька років тому на екскурсію і відтоді закохався у нього та його жителів і вирішив переїхати сюди жити, навчатися та повністю присвятити себе скейтбордингу. У виборі не помилився.
Виявляється, що багато років тому в Старому місті жив мій прадід. Мені подобається, що кам'янчани набагато приємніші та простіші ніж кияни. Вони завжди готові підтримати та допомогти. У столиці ж дуже багато людей, які просто марнують власне життя лише для того, щоб довести один одному, хто крутіший. Тут такого немає. Знаю, що більшість людей (особливо молоді) прагне переїхати до Києва, але робити там нічого, а от Кам'янець - це шик! І навчатися тут також можна. Я, наприклад, - студент Інституту агротехнологій ПДАТУ.
- Багато ти знаєш скейтбордистів-агрономів?
- Багато хто з однокурсників не розуміє мого захоплення та насміхається наді мною. Іноді це мене дуже засмучує, але намагаюся на це не зважати, адже добре сміється той, хто сміється останнім. Думаю, що набагато краще кататися на скейті, радіти життю, робити трюки та відчувати себе вільним на дошці, ніж пити пиво та горілку, курити траву та проводити вільний час у сумнівних компаніях! І не важливо, хто ти: агроном, зоотехнолог чи математик.
Головне, щоб у людини було захоплення. Добре, що мене оточують друзі - люди, які мене розуміють і підтримують. У Кам'янці їх у мене 12. Усі скейтери.
- Часу на скейті багато проводиш?
- Кататися можу дуже довго. Під час канікул та у вихідні присвячую цій справі весь вільний від сну час: із 7-ї до 23-ї години.
- Скільки ти вмієш робити трюків і в якому стилі катаєшся?
- Катаюся переважно у стилі Street. Вмію робити близько сорока різних трюків. Але це не межа. Проблема в поганому асфальті та відсутності спеціально відведеного місця для катання.
- Де ж ви зазвичай тренуєтеся?
- Поблизу Будинку культури. Але нас звідти постійно виганяють, хоча такого закону, який би забороняв кататися, немає. Ми розуміємо, що можемо завдавати комусь незручностей, але чому влада не сприяє у відведенні спеціального місця, де б ми могли займатися?.. Цікаво, що багато хто з моїх однолітків критикував ЯНУКОВИЧА, а він подивився, що в Донецьку хлопці не мають де кататися, і наказав побудувати для них скейт-парк.
- Женю, чого би ти побажав своїм друзям-скейтерам і всім, хто мріє зайнятися скейтбордингом напередодні Дня молоді та після Міжнародного дня скейтбордингу?
- Не комплексуйте та катайтеся! Життя одне, тому його потрібно прожити красиво та вільно. Скейт Вам у цьому допоможе!
Ім'я Романа ГАВРИЩУКА добре відоме в нашому місті. Він абсолютний чемпіон Кам'янця-Подільського, чотириразовий чемпіон України, срібний чемпіон Європи та світу 2007 р. серед юніорів, чотирикратний чемпіон України, майстер спорту України з бодибілдингу.
Роману 21 рік. Народився він у Теофіполі, там же закінчив школу. Хлопець змалку любив відвідувати спортивний зал, займався гирьовим спортом, боксом, бальними танцями, бував у тренажерному залі. Напевне, саме любов до спорту, наполеглива праця та цілеспрямованість і допомогли досягти таких результатів.
Романом Гаврищук
2004 р. хлопчина вступив до ПДАТУ на біотехнологічний факультет і почав відвідувати ФОК К-ПЕМЗу. Його запримітив Олександр ДЕТЦЕЛЬ, який уже багато років займався тут у тренажерному залі. Побачивши гарні антропометричні дані І хлопчини, запропонував взяти участь у і традиційних Всеукраїнських змаганнях «Гранпрі Поділля», які тоді проходили в нашому місті.
Роман виграв ці змагання у своїй ваговій категорії. Йому це сподобалося, а тут ще й президент обласної федерації бодибілдингу та фітнесу Навазір КУЧУМОВ запропонував продовжити спортивну кар'єру. Романа включили до збірної команди області для участі в Кубку України. Відтоді й розпочалася справжня спортивна кар'єра Романа ГАВРИЩУКА.
- Романе, кому насамперед завдячуєте своїми досягненнями?
- Своєму тренерові Олександру ДЕТЦЕЛЮ, який мене привів у цей вид спорту, а також президенту обласної федерації бодибілдингу та фітнесу Навазіру КУЧУМОВУ.
- Напевне, кожен хлопець хоче бути схожим на ШВАРЦЕНЕГГЕРА, КОЛІМАНА, КАТЛЕРА?
- Ні, я не звертав уваги на м'язистих чоловіків, але в дитинстві збирав наклейки від жувальних гумок із зображенням атлетів. Проте я любив віджиматися від підлоги, займатися на турніку. Пізніше був бокс, бальні танці.
- Але ж для того, щоб накачати ті чи інші м'язи, необхідно бути і легкоатлетом, і гімнастом, і танцюристом...
- Слід подолати свої лінощі й усвідомити, що це потрібно насамперед тобі. Окрім цього, необхідно хотіти бути здоровим, і тоді людина, сама прийде до того, що потрібно над собою працювати. І байдуже, який вид спорту вона вибере. Мені сподобався саме бодибілдинг, тому що, на моє переконання, чоловік повинен бути статним, мати гарну тілобудову та мирну силу в руках, а не бути згорбленим і немічним.
Бодибілдинг - це специфічний вид спорту. Заняття ним дають можливість не лише зміцнити здоров'я, але й вдосконалити зовнішність, працюючи над певними частинами свого тіла.
- Які особливості цього виду спорту?
- Змагання проводяться на сцені. Судді оцінюють спортсменів за трьома категоріями: пропорції, об'єм і рельєф. Це важкий вид спорту. Тут необхідно себе підготувати на певний день і час, бо вийти на сцену спортсмен має сухим. Не виключено, що він може впасти просто на сцені, оскільки до цього учасники дотримуються суворої білково-вуглеводневої дієти й за 4 дні до змагань рідину взагалі не вживають.
- Напевне, це й досить дорогий вид спорту?
- На підготовку одного спортсмена до престижних змагань потрібно понад три тисячі доларів.
- У цьому виді спорту велике значення має харчування. Як потрібно харчуватися, аби бути сильним і досягти успіхів?
- Для вибору меню велике значення має конституція спортсмена. Якщо людина повна, необхідна одна схема харчування, худорлява - інша.
Дієта в бодибілдингу - це не обмеження в їжі. Під час тренувань між змаганнями атлет інтенсивно харчується калорійною їжею, адже за рахунок цього йде приріст м'язової маси. В основному раціон складається з білкових складових - будівельного матеріалу для м'язів (м'ясо, риба, яйця). За 2-3 місяці до змагань з раціону виключається жирна їжа. Ввечері налягають на вуглеводи: картоплю, макарони, каші. Нежирне м'ясо можна їсти в будь-якій кількості, також вживаються протеїнові та енергетичні добавки, вітаміни.
- А сцена, на якій відбуваються змагання, якусь роль відіграє?
- І сцена, і освітлення, і нанесення гриму.
- Раніше наші спортсмени для того, аби гарно виглядати, змащували тіло олією і суриком, але прогрес просунувся вперед, і, напевне, з'явилися якісь професійні засоби?
- Так, нині спортсмени використовують спортивний грим, без використання якого не допускаються до змагань.
- А як його знімають?
- Дуже легко. Спочатку витирають серветками, а потім - в душ.
- З якого віку можна займатися бодибілдингом?
- Рекомендується починати заняття з 14-16 років. Існує любительський і професійний бодибілдинг. Є натуральний без «хімії», з нього теж проводяться спеціальні чемпіонати Європи та світу.
Учасники чемпіонату 2007 р. У центрі - Роман Гаврищук, який посів перше місце в категорії "Юніори + 80 кг"
- Яка між ними різниця?
- Різниця в об'ємі м'язів. У професійному без стероїдів та фармпрепаратів неможливо досягти рекордів, які сьогодні мають відомі спортсмени. Але, крім цього, існують ще й харчові добавки на натуральній основі. Наші спортсмени вживають лише натуральні продукти.
- Побутує думка: коли спортсмен перестає займатися цим видом спорту, то починає набирати жирову масу. Це так?
- Ні, що Ви?! Будь-хто, хто займався спортом, повинен підтримувати форму. Наприклад, той, хто перестає займатися бодибілдингом, втрачає об'єми. Не обов'язково бити рекорди - корисний оздоровчий бодибіл-динг, яким можна займатися в будь-якому віці для зміцнення м'язів і суглобів.
- Який найвищий титул можна отримати в бодибілдингу?
- Серед аматорів - «Містер Юніверс», який отримують у Європі, та найзаповітніша мрія - титул всесвітнього рівня «Містер Олімпія».
- А що головне у Вашому житті?
- Здоров'я!!!
- А мрія?
- Головна - мати власну справу, зокрема свій зал.
Призери Чемпіонату України 2008 р., в категорії до 100 кг - Сергій Мучак (3 місце), Андрій Кухарчук (1 місце), Роман Гаврищук (2 місце)
- Як Ви ставитеся до жінок, які теж виходять на сцену і хизуються своїми м'язами?
- Таких жінок не люблю. Це не естетично. Не уявляю поруч дівчини з такою ж шириною плечей і м'язовою масою.
- Тоді які дівчата Вам подобаються?
- Люблю гарних, тендітних дівчат, які слідкують за собою.
- Романе, а яку дівчину взяли б за дружину?
- Насамперед розумну.
-А шлях до вашого серця не обминає шлунка?
- Ні, не обминає. Поїсти смачненького люблю. Але поки що готую сам, бо дівчат, які добре готують, ще не зустрічав.
- До Вас зненацька завітали гості. Що швиденько приготуєте?
- Замовлю піцу (сміється).
- Спиртні напої вживаєте?
- Категорично ні. Дуже-дуже рідко можу випити келих пива. А от курити ніколи й не пробував.
- Романе, яких людей Ви не любите?
- Злих, заздрісних, потайливих. А ще лінивих. Людина повинна займатися якоюсь справою, а не просиджувати в барах, дружити з однорукими бандитами чи вештатися десь.
- Нині мешкаєте в Києві?
- Так, там я живу і працюю в приватному тренажерному залі, але виступаю за збірну команду Хмельниччини.
-Цього року Ви закінчили ПДАТУ. Чи не збираєтеся перекваліфіковуватися й отримати фізкультурну освіту?
- Збираюся. Можливо, це буде фізкультурний факультет саме К-ПНУ.
- Нині до яких змагань готуєтеся?
- До чемпіонату Європи і світу, але вже серед дорослих атлетів.
Бєлова Роксолана вихованка ДНЗ № 16 "Айболить" – найменша спортсменка-гімнастка в м. Кам’янець-Подільському, яка у свої роки досягла значних перемог у цьому виді спорту.
Бєлова Роксолана
Свої перші кроки в художній гімнастиці вона розпочала у три роки.
Кожен день наполегливої праці над собою для дівчинки не минув даром.
Свою першу перемогу Роксолана здобула на Першості ДЮСШ №1
м. Кам’янець-Подільський (12 січня 2013р.)
2013 рік чотирьохрічна гімнастка розпочала з визначних спортивних досягнень.
На початку п’ятого року життя вона виборола перші місця:
в відкритому Чемпіонаті міста з художньої гімнастики м. Кам’янець- Подільський (09 березня 2013р.);
в ІІ Всеукраїнському турнірі "Грація Буковини" м. Чернівці (16 березня 2013р.);
у Міжнародному турнірі з художньої гімнастики м. Вінниця (05 квітня 2013р.).
За визначні досягнення в художньої гімнастиці Роксолана та її батьки вдячні старшому тренеру Веремеєнко Надії Олександрівні та Олійник Катерині Валеріївні.
Разом з чоловіком Андрієм Микульчиним виховують 2-х синів!
У дитинстві відвідувала секції гімнастики, шахів. Пізніше надивилася фільмів з Джекі Чаном, Брюсом Лі і захотіла битися.
Також спортсменка 5 років займалася в музичній школі, і тому по сьогодні грає на скрипці, фортепіано, захоплюється співом.
У віці 15 років Ірина почала займатися вільною боротьбою. В 1999 р. закінчивши школу в м. Хмельницькому, поступає в училище фізичної культури у м. Львів. По закінченні навчального закладу вирішує все ж здобути вищу освіту, і в 2004 р. зараховується на факультет фізичної культури Кам’янець-Подільського державного університету.
«На килимі мені розсікали брови, вибивали зуби, ламали вуха, але коли йду по вулиці з розпущеним волоссям, ніхто не скаже, що в мене вуха поламані»
Півтора року зі своєї спортивної кар'єри виступала за команду Греції. Саме в той період тренер наполіг на зміні дівочого прізвища Мельник на Мерлені - на грецький манер (з "і" в закінченні), тоді ж трохи "підправили" і ім'я. З тих пір виступає на змаганнях як Іріні Мерлені. За паспортом ж спортсменку звуть Ірина Микульчин (носить прізвище чоловіка).
Серце Ірині Мерлені вибрало борця Андрія Микульчина в Хмельницькому (2006 рік). Андрій - колишній борець, був переможцем кадетської першості України, виступав на першості Європи. Весілля відсвяткували в одному з санаторіїв Кіровограда.
Вінчання Мерлені та Андрія
На свято було запрошено 180 гостей. Серед них чимало відомих людей, зокрема олімпійські чемпіони Ельбрус Тедеєв і Наталія Скакун. Першою дружкою молодої була її подруга - призерка Кубка світу з вільної боротьби львів’янка Наталія Синишин. Після весілля молоде подружжя поїхало на острови в Індійському океані. А медовий місяць провели у Єгипті.
ОДНА З НАЙЕМОЦІЙНІШИХ ЧЕМПІОНОК АФІН-2004 ІРИНА МЕРЛЕНІ-МЕЛЬНИК. ПЕРШИЙ, КОМУ ВОНА КИНУЛАСЯ НА ШИЮ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ, — РОЗГУБЛЕНИЙ СУДДЯ В РИНГУ. ТОЙ, ПРОТЕ, СИЛЬНО НЕ ЗАПЕРЕЧУВАВ
Поряд із заняттям спортом Ірина Мерлені знаходить час на інші досягнення. Так, весною 2009 року вона перемогла в проекті «Танцюю для тобе-2» в парі з Сергієм Костецким. А в березні 2010 року на каналі «Інтер» стартував проект «Битва українських міст», в якому Ірина Мерлені очолила команду міста Хмельницького. В даний час Ірина живе і тренується в Києві. Серед улюблених занять у вільний час на перше місце ставить музику, мріє знятися в художньому фільмі.
в відкритому Чемпіонаті міста з художньої гімнастики м. Кам’янець- Подільський (09 березня 2013р.);
Півтора року зі своєї спортивної кар'єри виступала за команду Греції. Саме в той період 
